Механізм розвитку уяви та її особливості в період молодшого дошкільного віку

Розглянемо спочатку основні новоутворення у дітей 3-4 років. Особливо швидко відбувається розвиток мовлення. Як правило, дитина до 3 років майже засвоює рідну мову. Активний словник малят від 3 до 4 років зростає не щодня, а щогодини, приблизно до 100 нових слів за місяць. У цей період мовлення дитини відривається від конкретної ситуації, втрачає ситуативний характер. Значно збільшується обсяг уваги, дошкільник може діяти з двома-трьома предметами, вона стає більш стійкою, чим яскравіший предмет уваги, більш емоційно насичений, тим вона стійкіша. Головним видом пам’яті є образна. Дитина переважно виокремлює найяскравіші ознаки предметів, не зауважуючи на інші, важливіші, тому уявлення, що становлять основний зміст пам’яті дошкільника, часто епізодичні. Запам’ятовування і відтворення проходить швидко, але безсистемно. Проте дитина вже здатна розмірковувати про те, що вона знає з минулого досвіду. Оперування образами та уявленнями робить мислення дошкільника таким, що виходить за межі ситуації яка сприймається безпосередньо, а значить і значно розширює межі пізнання.

У період від 3 до 4 років у дитини виникає потреба у прийманні себе оточуючими, вона розуміє свою індивідуальність, виокремлює себе серед інших. Діти молодшого віку починають проявляти ініціативу та активний потяг до прояву самостійності в самообслуговуванні, побуту, інших видах діяльності. Починаючи з цього вікового періоду та впродовж всього дошкільного мають місце сприятливі умови для розвитку образного мислення, необхідно розвивати допитливість дітей, активне діалогове мовлення, насичати їх досвід у спілкуванні з дорослими та іншими дітьми, новими предметами, їх призначенням та властивостями, розширювати обізнаність у кольорах, формах, величинах, розвивати відтворюючу уяву (відтворення побаченого у переказах чи малюнках, аплікаціях).

Уява – особливий механізм, діяльність якого розкриває можливості самовираження, постійно живить джерело нових задумів і бажань їх реалізувати. Найпоширенішим є визначення уяви як форми творчої діяльності, що полягає в переробці у внутрішньому плані свідомості відображених раніше реальних зв’язків відношень об’єктів та явищ дійсності. Л.С. Виготський, визначаючи уяву, зазначав, що вона не повторює окремі враження наявного досвіду в таких самих співвідношеннях та формах, а будує з них різні нові сполуки. Живильним ґрунтом творчого процесу уяви є досконала пізнавальна сфера дитини, зокрема її операціональна складова, коли дитина аналізує предмети та явища, знає їх властивості, характерні ознаки, порівнює предмети між собою, може помітити нові функціональні можливості (так у дитячій грі звичайна коробка стає ліжком для немовляти; паличка – термометром, парасолька – мотоциклом або літаком).

У літературі висловлюються досить протилежні позиції щодо витоків уяви. Торренс вважає, що уява пробуджується після п’яти років, водночас інші автори вважають, що сплеск уяви припадає на 3,5 – 4,5 року. Ми часом і не помічаємо, коли малюк бавлячись з лялькою починає годувати її вже не реальною ложечкою, а простою паличкою, що була під рукою, або сівши задом наперед на стільчик «їде на машині». Саме в грі зароджуються і розвиваються основні новоутворення дитячої особистості. Гра – це найдавніша школа розвитку всього комплексу комунікативно-мовленнєвих здібностей, формування достатнього рівня компетентності для реалізації створених власною уявою задумів.

Уява формується та розвивається поступово, паралельно зі збагаченням реального досвіду дитини в пізнанні навколишнього життя. Особливістю уяви та гри молодших дошкільнят є те, що вони невідривні від предметів, які їх оточують. Наприклад: вийшов з води, помітив на березі різні камінці – починається будівництво; мама погодувала дітей обідом – донька починає готувати для ляльки частування з листочків, камінців, жолудів, тощо; на дорозі побачили дивну корягу – і летять на літаку. Слід пам’ятати що ігри молодших дошкільників проходять дуже динамічно, і тривають, як правило, 10-15 хвилин, тому необхідно робити їх яскравими, привабливими, емоційно забарвленими. Необхідно наголосити, що малювання, конструювання чи ліплення є менш продуктивними для розвитку уяви малюка ніж гра. У молодшому дошкільному віці така робота має лише репродуктивний характер. Ліплячи, щось конструюючи або малюючи діти лише відтворюють побачене або почуте, без будь-яких власних доповнень. Проте не слід одразу відмітати ці види діяльності – вони накопичують досвід дитини з розуміння форми, структури, властивостей матеріалів, з якими вони працюють, розвивають моторику руки, спонукають мовленнєву діяльність. Необхідно також пам’ятати і про ще одну особливість уяви молодшого дошкільника – вона ще дуже нестійка, зовсім не підпорядкована якійсь певній задачі або цілі (Це легко помітити: «Я намалюю танк!», за 2 хвилини «Це в мене така вежа», ще за хвилину «Такий корабель буде» і далі задум юного художника може змінитися ще кілька разів). На останньому прикладі ми можемо бачити, що уява дитини дещо відрізняється від уяви дорослого, ви би змогла почавши малювати танк, побачити в своєму малюнку вежу та корабель?

У грі з молодшими дітьми дорослий має відігравати керівну роль, але не повністю брати на себе хід всієї гри, а скеровувати дитину до прояву ініціативи у використанні предметів, що могли б замінити реальні, розвиваючи здатність малят бачити багатофункціональність предметів, що їх оточують.

Найбільші можливості для розвитку уяви дає творча сюжетно-рольова гра. В умовах гри дитина моделює реальність (уявна ситуація, роль дорослого, предмети-замісники, символічний характер дій та їх результатів), відтворює зміст, апробує різні схеми виконання або будує власний сюжет. Одним із головних завдань дорослого у розвитку уяви дитини є урізноманітнити ігрову діяльність свого маляти, щоб не вийшло так, що ваша дитина впадаю у застій, коли вона день за днем лише їздить на машині чи граю в ту ж саму «сім’ю». Ці ігри можна розширяти, вигадуючи подорожі для «сім’ї» чи нових персонажів, створюючи пригоди в інших чарівних країнах для водія машини, підкидаючи моральні проблеми під час гри (водій побачив пораненого пташеня, що йому зробити, полікувати його чи проїхати мимо? А чим лікувати? А що може замінити ліки? Відпустити птаха потім на волю, чи забрати із собою? А може він покатається із водієм і полетить додому, а потім буде навіщати нового друга?).

Як же ми можемо управляти творчою уявою? Під час сюжетно-рольової гри, коли ви тільки починаєте створювати сюжет віддавайте ініціативу у створенні оточуючих вас «предметів» дитині, задавайте їй скеровуючи питання: «Яка лікарня в нас буде, велика чи маленька? Якого кольору стіни? А чи будуть там вікна? А кого ми будемо лікувати? Що ще може бути в нашій лікарні?» та починайте шукати предмети-замінники. Ви лише пригадайте, з яким інтересом ви будували халабуди з ковдр, стільців та подушок, для вас це був окремий світ, зі своїми правилами. Чим краще дитина буде грати, тим краще вона буде підготовлена до школи. Лише пригадайте, що при сюжетно-рольовій грі дитина має утримувати в пам’яті водночас особливості героїв, оточення, сюжетну лінію, тому спочатку не насідайте на неї з уточнюючими питаннями, і пам’ятайте, що гра дитини має бути добровільною, коли вона може вступити і вийти з неї у будь-який момент.

Література:

1. Ірина Карабаєва, Світлана Ладивір. Уява Народжується в грі// «Дошкільне виховання», 2007, №10, с 4-7.

2. Олена Окерешко. Психічні особливості дітей дошкільного віку//Психолог дошкілля, 2011, №2(19), с 14-21.

Кiлькiсть переглядiв: 93